Багато років тому ви почали вчити наших донечок та синочків старанно виводити палички і гачечки, складати і віднімати, читати перші книжки. І ось перед нами стоять дорослі юнаки і дівчата, красиві, сильні, а головне, розумні.
Велике спасибі хочу Вам сказати, добрий і найкращий вчитель. Від душі дякую за бравое терпіння і чуйність душі, за щире розуміння і необхідну допомогу, за правильні знання і великі напуття, за чудові поради та Вашу підтримку.
Шановна наша і улюблена класна мама! Наш шлях до цього був довгим, але все ж ми до нього дійшли. Кожен по-своєму відноситься до сьогоднішнього вечора. Для когось це довгоочікуваний момент, а от інших він злегка лякає. Все-таки попереду чекає щось нове, що вабить і лякає, де доведеться вже самостійно усім займатися. Однак, завдяки вашим витраченим зусиллям майбутня дорога здасться не такою важкою. Не даремно ж ви постійно підтримували і вірили в нас. Може ми цього раніше не розуміли, де навіть ображалися на Вас. Але сьогодні ми хочемо сказати величезне спасибі за всі ваші витрачені на нас сили, нерви, терпіння. І пробачте нас, будь ласка, за наші провини і помилки. Будьте здорові, нехай вам щастить і благополуччя! Зі свого боку обіцяємо, що тепер ми буде приводом вашої гордості.
Ніколи не думав, що вивчення математичних рівнянь може бути таким захоплюючим. Дякую за урок!
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистою мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли прощали нас за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти й допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це прощення. Тоді ми ще були дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Велике спасибі за це!
.jpg)
Сьогодні хочемо висловити вдячність не тільки за те, що ви були чудовими вчителями, але і за те, що ви стали нам друзями, наставниками і добрими порадниками. Та що там… Ви були практично членами наших сімей. Багато хто з нас з родичами спілкувалися рідше, ніж з викладачами. Бажаємо, щоб сьогодні був не останній раз, коли ми вас бачимо! Тому, ми не говоримо вам «Прощавайте!», а скажемо лише «До побачення!»
